Всі ми пам’ятаємо, а дехто з нас, можливо, і співає, пісню Александри
Пахмутової і Ніколая Добронравова «Беловежская Пуща».
Чарівна пісня російською мовою про білоруські заповідні ліси!
А що, в Україні нема заповідників? Ще й як є! Настільки є, що навіть
деяким громадянам їх вистачає. Аби житло своє там облаштувати.
Від імені одного з отих щасливчиків і з’явилася така собі
невеличка балада (прохання поки що не плутати з баландою!) на видатну
музику Пахмутової.
Виконує Віктор Федорович
Заповідні поля, заповідні луки,
Для життя в Україні найкращі умови.
Але як же мені ти даєшся взнаки -
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
Працював, мов той віл, - кільканадцять робіт!
Не купляв ні собі, ані жінці обнови,
Всі квартири продав, щоб придбати собі
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
Я тут струсів завів, клуб для гольфа і сад,
Пацанів запросив на відверті розмови.
Нестор важко зітхає і заздрить Рінат -
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
Коли я був прем’єр – не ловив тоді гав,
Тож базар хай фільтрує та Юлька бомжова,
І не сміє казати, що нібито вкрав
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
Ганці Герман потрібно тепер наказать,
Щоб заткнула роти журналюгам фуфловим!
Бо ні в якому разі не хочу віддать
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
с ув. Виталий
---- Истина где-то там.... -----