Страница: 2314 Украина-вчера, сегодня, завтра...
Количество постов — 55541
Кто хотел менять доллары, погодите пару недель. Сейчас Гонтарева в отставку уйдет и сразу сбудутся ваши мечты, гораздо выгоднее поменять сможете, не по 26,7 а сразу по 30.
Ну или кто верит, что это она обрушивала всё это время экономику безуспешно, поэтому у нас посреди войны, банков-пылесосов и национализации Привата такой грабительский курс уже второй год держится и не растет, те, конечно, срочно всё меняйте. В вашей же вселенной сейчас Гонтарева уйдет и доллар будет по 15, 10, 8, 5. Тогда надо торопиться, конечно.
Я перед этим слышал истории не дурнишых за Яресько экономистов о том, почему Яресько зло. Теперь Яресько в Пуэрто-Рико поставлена Госдепом рулить финансовый кризис, а все, кто был умнее её, остались в украинском телевизоре!
Ну или кто верит, что это она обрушивала всё это время экономику безуспешно, поэтому у нас посреди войны, банков-пылесосов и национализации Привата такой грабительский курс уже второй год держится и не растет, те, конечно, срочно всё меняйте. В вашей же вселенной сейчас Гонтарева уйдет и доллар будет по 15, 10, 8, 5. Тогда надо торопиться, конечно.
Я перед этим слышал истории не дурнишых за Яресько экономистов о том, почему Яресько зло. Теперь Яресько в Пуэрто-Рико поставлена Госдепом рулить финансовый кризис, а все, кто был умнее её, остались в украинском телевизоре!
П. с. Человек может нескончаемо долго смотреть на то как горит огонь, течёт вода, и как работает кто то другой
Злодійкуватий "царьок" розповідає послу США,
що в Україні "тривають рішучі реформи" і ,що
"нова" влада нічим не відрізняється від простих людей.
що в Україні "тривають рішучі реформи" і ,що
"нова" влада нічим не відрізняється від простих людей.
Я думаю это он не по своей воле зонтик несёт. Это его заставил или кровавый Пастор или злой пАрашенко!
Певец Иван Дорн назвал украинцев младшими братьями, россиян – старшими, войну – ссорой, открестился от помощи АТО и пообещал скорый мир между Киевом и Москвой. Оказалось, что Украина и певец одинаково заблуждаются на счет друг друга.
Украинские соцсети всегда проходят через две стадии реакции на скандал. Сперва возмущаются сказанным («каков подлец»), а затем – возмущаются возмущением («нашли на кого реагировать»). Иногда к ним прибавляется третья – «он просто дурак, отстаньте от него». Но в том и штука, что нет никакого смысла в призывах забыть о словах Иван Дорна. Проблема не в том, что рядом с ним не было опытного pr-консультанта: певец лишь описывал свою реальность и сказал ровно то, что думает. И нам не мешало бы понять, почему он думает именно это.
Культуры вне политики не бывает. Потому что в самом широком смысле «заниматься политикой» - это определять правила жизни, которые приняты в обществе. Это фиксация нормы и девиации, правильного и неправильного. В конце концов, «заниматься политикой» - это определять картинку будущего. Каждый из нас так или иначе вовлечен в этот процесс: и когда ставит галочку в бюллетене, и когда не приходит на избирательный участок вовсе.
Потому что отказ от того, чтобы «заниматься политикой» - это лишь еще одна форма твоей публичной позиции. Если ты «вне политики» - значит, ты всего лишь делегируешь право определять свое будущее кому-то еще.
Вдобавок, публичный статус – это история про то, что права невозможны без обязательств. Именно публичность позволяет своему обладателю зарабатывать много, путешествовать часто, жить ярко и самовыражаться повсеместно. Но в роли налога на подобный формат существования выступает реакция на ошибку. Которая при всех прочих всегда громче и жестче, чем реакция на кухонный разговор. И все разговоры о том, что Иван Дорн принадлежит только и исключительно самому себе – это лукавство. Украина обратила внимание на ситуацию именно потому, что он – не частное лицо.
Потому что публичный человек – это тот, кто, среди прочего, задает «рамку нормальности». Он определяет тренды – в моде и стиле, в музыке и модели поведения. Иван Дорн вправе думать, что он может легитимизировать свою точку зрения среди поклонников. А украинское общество вправе считать, что оно может делегитимизировать самого певца.
Та самая война, которая началась три года, перепахала украинское общество вдоль и поперек. Изменила рамку нормальности. Создала новые вопросы-маркеры – ответы на которые делят людей на «своих» и «чужих». И если довоенная традиция сводилась к универсальному миротворчеству образца кота Леопольда, то сегодня куда важнее то, чьей победы и чьего поражения ты желаешь в нынешнем противостоянии.
Страна изменилась – а украинский шоу-бизнес этого не понял. Возможно, потому, что за двацдать три года своего существования он привык к роли «элоев». Привык к тому, что его реальность состоит из совсем иных кирпичиков быта, чем реальность его аудитории. И когда в стране началась война – многие попросту этого предпочли не заметить.
В конце концов, советская эпоха приучила их, что заслужить право считать звездой можно лишь после переезда в Москву. И потому мы из года в год обнаруживаем российские города в гастрольных графиках украинских исполнителей. Раз за разом слышим о том, что «всем нам нужен мир». Изо дня в день наблюдаем усердные попытки усидеть на двух стулях одновременно.
В этом нет ничего удивительного. Принятие новой реальности будет означать для этих людей выход из зоны комфорта. В которой так приятно крестить друг у друга детей, летать чартерами в гости и ругать что-то абстрактное, чтобы не дай бог не поссориться с кем-то конкретным.
Весь этот показной цинизм Дорна – «надел тризуб, чтобы не воняли», вся его напускная аполитичность - «спросил бы у Путина, как ему живется в роли Весов», все это дистанцирование от конфликтности - «на АТО не жертвую» - это ни что иное, как этическая эклектика «нулевых». В этом смысле он мало чем отличается от Ирины Билык, заявившей год назад, что главный итог войны – сокращение в Украине числа городов, подходящих для гастролей. И то и другое родом из того прошлого, в котором убеждения считались анахронизмом.
Дорн как и Билык – не враг себе. То, что он произнес в интервью, вряд ли было сказано с целью разозлить украинскую аудиторию. Напротив – он сказал именно то, что, как ему кажется, должна услышать его аудитория. Просто он так и не понял, что украинская аудитория и российская – это уже не одно и то же. И то, чему будут аплодировать в Москве, вызовет обструкцию в Киеве. И это лишь еще одно подтверждение того, насколько изменилось по обе стороны границы представление о норме.
А еще Ирину Билык и Ивана Дорна роднит то, что их украинская аудитория в одинаковой степени не определяет повестку в стране. Она лишь ее потребляет. Повестку – равно как и представление о допустимом – создают именно те, кто не считают отмену авиасообщения с Россией капризом Киева.
Более того – Дорн и Билык могут быть убеждены, что они мейнстрим для своей социальной среды. Что маргинал – это Алексей Горбунов, отказывающийся от ролей в России, или Тарас Тополя, собирающий деньги на АТО. Они могут считать их исключениями, которые нарушают общее правило. Белыми воронами, мешающими коллегам по цеху считать себя порядочными людьми. Вполне может быть, что они правы. И что на каждого Горбунова сегодня приходится десять Билык, а на каждого Тополю – десять Дорнов.
Но это значит лишь то, что гражданскому обществу предстоит одомашнить украинский шоу-бизнес. Только и всего.
Украинские соцсети всегда проходят через две стадии реакции на скандал. Сперва возмущаются сказанным («каков подлец»), а затем – возмущаются возмущением («нашли на кого реагировать»). Иногда к ним прибавляется третья – «он просто дурак, отстаньте от него». Но в том и штука, что нет никакого смысла в призывах забыть о словах Иван Дорна. Проблема не в том, что рядом с ним не было опытного pr-консультанта: певец лишь описывал свою реальность и сказал ровно то, что думает. И нам не мешало бы понять, почему он думает именно это.
Культуры вне политики не бывает. Потому что в самом широком смысле «заниматься политикой» - это определять правила жизни, которые приняты в обществе. Это фиксация нормы и девиации, правильного и неправильного. В конце концов, «заниматься политикой» - это определять картинку будущего. Каждый из нас так или иначе вовлечен в этот процесс: и когда ставит галочку в бюллетене, и когда не приходит на избирательный участок вовсе.
Потому что отказ от того, чтобы «заниматься политикой» - это лишь еще одна форма твоей публичной позиции. Если ты «вне политики» - значит, ты всего лишь делегируешь право определять свое будущее кому-то еще.
Вдобавок, публичный статус – это история про то, что права невозможны без обязательств. Именно публичность позволяет своему обладателю зарабатывать много, путешествовать часто, жить ярко и самовыражаться повсеместно. Но в роли налога на подобный формат существования выступает реакция на ошибку. Которая при всех прочих всегда громче и жестче, чем реакция на кухонный разговор. И все разговоры о том, что Иван Дорн принадлежит только и исключительно самому себе – это лукавство. Украина обратила внимание на ситуацию именно потому, что он – не частное лицо.
Потому что публичный человек – это тот, кто, среди прочего, задает «рамку нормальности». Он определяет тренды – в моде и стиле, в музыке и модели поведения. Иван Дорн вправе думать, что он может легитимизировать свою точку зрения среди поклонников. А украинское общество вправе считать, что оно может делегитимизировать самого певца.
Та самая война, которая началась три года, перепахала украинское общество вдоль и поперек. Изменила рамку нормальности. Создала новые вопросы-маркеры – ответы на которые делят людей на «своих» и «чужих». И если довоенная традиция сводилась к универсальному миротворчеству образца кота Леопольда, то сегодня куда важнее то, чьей победы и чьего поражения ты желаешь в нынешнем противостоянии.
Страна изменилась – а украинский шоу-бизнес этого не понял. Возможно, потому, что за двацдать три года своего существования он привык к роли «элоев». Привык к тому, что его реальность состоит из совсем иных кирпичиков быта, чем реальность его аудитории. И когда в стране началась война – многие попросту этого предпочли не заметить.
В конце концов, советская эпоха приучила их, что заслужить право считать звездой можно лишь после переезда в Москву. И потому мы из года в год обнаруживаем российские города в гастрольных графиках украинских исполнителей. Раз за разом слышим о том, что «всем нам нужен мир». Изо дня в день наблюдаем усердные попытки усидеть на двух стулях одновременно.
В этом нет ничего удивительного. Принятие новой реальности будет означать для этих людей выход из зоны комфорта. В которой так приятно крестить друг у друга детей, летать чартерами в гости и ругать что-то абстрактное, чтобы не дай бог не поссориться с кем-то конкретным.
Весь этот показной цинизм Дорна – «надел тризуб, чтобы не воняли», вся его напускная аполитичность - «спросил бы у Путина, как ему живется в роли Весов», все это дистанцирование от конфликтности - «на АТО не жертвую» - это ни что иное, как этическая эклектика «нулевых». В этом смысле он мало чем отличается от Ирины Билык, заявившей год назад, что главный итог войны – сокращение в Украине числа городов, подходящих для гастролей. И то и другое родом из того прошлого, в котором убеждения считались анахронизмом.
Дорн как и Билык – не враг себе. То, что он произнес в интервью, вряд ли было сказано с целью разозлить украинскую аудиторию. Напротив – он сказал именно то, что, как ему кажется, должна услышать его аудитория. Просто он так и не понял, что украинская аудитория и российская – это уже не одно и то же. И то, чему будут аплодировать в Москве, вызовет обструкцию в Киеве. И это лишь еще одно подтверждение того, насколько изменилось по обе стороны границы представление о норме.
А еще Ирину Билык и Ивана Дорна роднит то, что их украинская аудитория в одинаковой степени не определяет повестку в стране. Она лишь ее потребляет. Повестку – равно как и представление о допустимом – создают именно те, кто не считают отмену авиасообщения с Россией капризом Киева.
Более того – Дорн и Билык могут быть убеждены, что они мейнстрим для своей социальной среды. Что маргинал – это Алексей Горбунов, отказывающийся от ролей в России, или Тарас Тополя, собирающий деньги на АТО. Они могут считать их исключениями, которые нарушают общее правило. Белыми воронами, мешающими коллегам по цеху считать себя порядочными людьми. Вполне может быть, что они правы. И что на каждого Горбунова сегодня приходится десять Билык, а на каждого Тополю – десять Дорнов.
Но это значит лишь то, что гражданскому обществу предстоит одомашнить украинский шоу-бизнес. Только и всего.
Історія про ватніка, який з'їв таблетку для безсмертяНе так давно я писав про вєтєрана бєркута, який звалив на росію після того, як став знаменитим в Одесі. Чимось ці історія, про яку йтиме мова, схожа, але те, що сталось 12 квітня 2017 року в цій же Одесі, викликає серйозні питання, які варто ставити і законодавцю, і спецслужбам, і системі МВС.Уявіть собі: окупований російсько-терористичними військами Донецьк. Наші дні. По Ленінському проспекту йде чоловік з величезним тризубом на футболці, в мазепинці та з якимось глоком на поясі. За цим спостерігає "народна міліція" чи мгб...Хоча ні, навіть не так....Надворі 1943й рік, десь в Лондоні у військовій формі розгулює вулицями міста німецький льотчик із яскравою свастикою на рукаві та зі зброєю в руках. Такий собі арієць серед унтерів, як він сам вважає і відкрито говорить про те, як колись стріляв по британцям. Місцева поліція та навіть MI8 в курсі про це, але зброю йому дозволили носити самі ж англійці, бо німець має друга серед місцевої поліції.Уявили? Схоже на можливі події?Мені складно оцінити усю безпрецедентність ситуації, але такі історії мають місце в країні, яка четвертий (!) рік веде війну проти російського агресора.Мова піде ще про одного "вєтєрана" міліції. По традиції, що склалась в апараті МВС, пану Авакову варто придивитись до кандидатури на радника міністра. Кадр, звісно не настільки високго рангу (а хоча хто зна?), як Голубан, але гадаю, йому сподобається.Одеса. 12.04.17В ТРЦ "Рів'єра" по супермаркету "Ашан" пізно ввечорі ходить чоловік із короткоствольною зброєю на поясі в кобурі, в тактичному одязі і з головним убором, на якому зображено герб РФ. Яйця вибирає, щоб купити.
Зкупивши риби, харчів і пляшок з 10 пива, він спокійнісінько ходить собі по ТРЦ і далі. З ним дружина, знайомий, син, його друг і дружина, як з'ясується потім. Підходить до охоронців, говорить з ними. Видно, що вони його знають. На ногах у особи берці піщаного кольору. У візочку алкоголь, його ж запах іде і від самої особи.
Невідомий воїн йде в туалет і через пару хвилин виходить з нього.Але прямо біля виходу падає біля небайдужих і відповідальних громадян і його кепочка приземляється поруч.
А ось і сам пістолет
По мірі розвитку подій з'ясовується, що сєпар ще й вкрав з туалету рулон туалетного папіру. Ну просто вся суть росіянства в одному фото.
На обрії вимальовуються дружина особи і його 17річний син, який починає кричати "Слава Украине? Е*бал я вашу Украину!"
Профілі малолітнього ватана в "Вконтакті"https://vk.com/id260544730 та https://vk.com/id236311838
В процесі якоїсь суперечки малий секс-терорист дає своїй матері ляпаса по обличчюЙого батя при цьому кричить, що гарно постріляв "на грєчкє 2 чісла", маючи на увазі події 2 травня 2014 року на вул. Грецькій, коли було вбито Ігора Іванова і де був початок сутичок та напад з боку проросійських бойовиків. На зауваження і роз'яснення громадян про недопустимість підтримки ворога каже, що "Украины не существует". Після цього у нього знаходиться пенсійне посвідчення, по якому колаборант отримує пенсію від ненависної йому держави. Демонструє його дружина після вимоги вже від поліції, яка прибула вже на той момент. Тут стає зрозуміло, що істоту звати Казарський Олександр Олександрович, і досить швидко з'ясовується ще і те, що до 2014 року він працював в правоохоронних органах України.Проживає за адресою Одеська область, с. Фонтанка, вул.Семенова, 31АЕкзамен на знання географії мусор Саша провалюєА вже далі стає все більш цікавіше. Виявляється, що ще в 2012 році він потрапляв у скандал через те, що відбирав мобільний у дівчини, яка згодом, в 14 році на Майдані, була медиком-волонтером. Про це є згадка в ЗМІ https://www.048.ua/news/108177Його тоді за це звільнили, але задля оформлення пенсії, істота поновлялась в МВС через суд, де пропрацювала до 2014 року.Ствол у нього таки легальний, дозвіл на нього він отримав в недалекому 2016 році. На посвідченні — підпис полковника національної поліції Івана Іщенка, особи, що очолює департамент первентивної діяльності ГУНП в області і відповідає за видачу дозволів на зброю.
До вашої уваги прямо таки образ росії, яка намагається встати з колін
В руках у озброєного сєпара Саші виявлють ще фотоапарат, що вже має становити окрему зацікавленість для спецслужб
Отже, прямо як наче на підбір: екс-мент, ватнік, зі стволом краде в туалеті ТРЦ папір.Далі наш екс-міліціонер, ковбой і просто колаборант відправляється в лікарню, і по ньому починають свою роботу вже компетентні органи, які виявляють у нього ось це на наступний день. Фото
Для повноти картини додаю ще посилання на сторінку героя цієї публікації в "Одноклассниках" https://ok.ru/profile/561241445275Ось так він служив в органах
Фото з того ж торгового центру
Ось Алєксандр скорбіт по Гіві
І авторитетна думка стосовно учасників Майдану
А ось його бидлосин знову, тепер вже в тій же футболочці "одесса новороссия"
І просто додам іще ось це. Без коментарів.
На жаль, серед колишніх (а то і нинішніх) правоохоронців усе ще багато подібних кадрів.Але дивує, навіть вражає зовсім інше. Як проросійському ідіоту могли видати дозвіл на зброю, яку він таскає абсолютно відкрито і більше того, він ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів і мав проблеми з законом, за що його звільняли? Чому дозвіл отримує особа, яка має спецпідготовку, обізнаність і навички у поєднанні з проросійською позицією? Чому по вулицям міста може ходити оцей неприхований ворог?В решті решт, це готовий ідейний диверсант, який може брати участь (або брав уже) в диверсіях, терактах та інших діяннях, спрямованих проти України як держави.Чому ось це бидло-мусоро-сєпар може ходити озброєним, а мені дозвіл на це не дадуть? Як рятувати себе від ворога, якому дала зброю моя ж держава?Крім того, ця істота отримує пенсію і я впевнений, стоїть ще у черзі на отримання квартири від держави. І не здивуюсь, якщо він її отримає.Звісно, хіба що якщо не стане відомим на всю країну та не втече, як його колега, про якого я згадував на самому початку.Не так давно в Одесі поліція била патріотів за висловлення протесту проти колаборантського заходу, попереду нас ще чекає 2 та 9 травня, що теж є "гарячими" днями для регіону, і чого чекати громадянам, якщо у нас під носом є цілі сепаратиські анклави, найнахабніші представники котрих дозволяють собі таскати кепку з гербом РФ і ствол на поясі.Це добре, що в даній ситуації відреагували небайдужі громадяни, але скільки таких от "вєтєранів" і іншої шобли проходить повз очі суспільства?Питання риторичне. Але впевнений, нам ще не раз доведеться його собі задавати.Репост публікації усіляко вітається.А я поки піду, розіпну чергового младєнца і зап'ю русской кровушкой на славу хунти.Приємної русофобіїСтерненко Сергій
Зкупивши риби, харчів і пляшок з 10 пива, він спокійнісінько ходить собі по ТРЦ і далі. З ним дружина, знайомий, син, його друг і дружина, як з'ясується потім. Підходить до охоронців, говорить з ними. Видно, що вони його знають. На ногах у особи берці піщаного кольору. У візочку алкоголь, його ж запах іде і від самої особи.Невідомий воїн йде в туалет і через пару хвилин виходить з нього.Але прямо біля виходу падає біля небайдужих і відповідальних громадян і його кепочка приземляється поруч.А ось і сам пістолетПо мірі розвитку подій з'ясовується, що сєпар ще й вкрав з туалету рулон туалетного папіру. Ну просто вся суть росіянства в одному фото.На обрії вимальовуються дружина особи і його 17річний син, який починає кричати "Слава Украине? Е*бал я вашу Украину!"Профілі малолітнього ватана в "Вконтакті"https://vk.com/id260544730 та https://vk.com/id236311838В процесі якоїсь суперечки малий секс-терорист дає своїй матері ляпаса по обличчюЙого батя при цьому кричить, що гарно постріляв "на грєчкє 2 чісла", маючи на увазі події 2 травня 2014 року на вул. Грецькій, коли було вбито Ігора Іванова і де був початок сутичок та напад з боку проросійських бойовиків. На зауваження і роз'яснення громадян про недопустимість підтримки ворога каже, що "Украины не существует". Після цього у нього знаходиться пенсійне посвідчення, по якому колаборант отримує пенсію від ненависної йому держави. Демонструє його дружина після вимоги вже від поліції, яка прибула вже на той момент. Тут стає зрозуміло, що істоту звати Казарський Олександр Олександрович, і досить швидко з'ясовується ще і те, що до 2014 року він працював в правоохоронних органах України.Проживає за адресою Одеська область, с. Фонтанка, вул.Семенова, 31АЕкзамен на знання географії мусор Саша провалюєА вже далі стає все більш цікавіше. Виявляється, що ще в 2012 році він потрапляв у скандал через те, що відбирав мобільний у дівчини, яка згодом, в 14 році на Майдані, була медиком-волонтером. Про це є згадка в ЗМІ https://www.048.ua/news/108177Його тоді за це звільнили, але задля оформлення пенсії, істота поновлялась в МВС через суд, де пропрацювала до 2014 року.Ствол у нього таки легальний, дозвіл на нього він отримав в недалекому 2016 році. На посвідченні — підпис полковника національної поліції Івана Іщенка, особи, що очолює департамент первентивної діяльності ГУНП в області і відповідає за видачу дозволів на зброю.До вашої уваги прямо таки образ росії, яка намагається встати з колінВ руках у озброєного сєпара Саші виявлють ще фотоапарат, що вже має становити окрему зацікавленість для спецслужбОтже, прямо як наче на підбір: екс-мент, ватнік, зі стволом краде в туалеті ТРЦ папір.Далі наш екс-міліціонер, ковбой і просто колаборант відправляється в лікарню, і по ньому починають свою роботу вже компетентні органи, які виявляють у нього ось це на наступний день. ФотоДля повноти картини додаю ще посилання на сторінку героя цієї публікації в "Одноклассниках" https://ok.ru/profile/561241445275Ось так він служив в органахФото з того ж торгового центруОсь Алєксандр скорбіт по ГівіІ авторитетна думка стосовно учасників МайдануА ось його бидлосин знову, тепер вже в тій же футболочці "одесса новороссия"І просто додам іще ось це. Без коментарів.На жаль, серед колишніх (а то і нинішніх) правоохоронців усе ще багато подібних кадрів.Але дивує, навіть вражає зовсім інше. Як проросійському ідіоту могли видати дозвіл на зброю, яку він таскає абсолютно відкрито і більше того, він ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів і мав проблеми з законом, за що його звільняли? Чому дозвіл отримує особа, яка має спецпідготовку, обізнаність і навички у поєднанні з проросійською позицією? Чому по вулицям міста може ходити оцей неприхований ворог?В решті решт, це готовий ідейний диверсант, який може брати участь (або брав уже) в диверсіях, терактах та інших діяннях, спрямованих проти України як держави.Чому ось це бидло-мусоро-сєпар може ходити озброєним, а мені дозвіл на це не дадуть? Як рятувати себе від ворога, якому дала зброю моя ж держава?Крім того, ця істота отримує пенсію і я впевнений, стоїть ще у черзі на отримання квартири від держави. І не здивуюсь, якщо він її отримає.Звісно, хіба що якщо не стане відомим на всю країну та не втече, як його колега, про якого я згадував на самому початку.Не так давно в Одесі поліція била патріотів за висловлення протесту проти колаборантського заходу, попереду нас ще чекає 2 та 9 травня, що теж є "гарячими" днями для регіону, і чого чекати громадянам, якщо у нас під носом є цілі сепаратиські анклави, найнахабніші представники котрих дозволяють собі таскати кепку з гербом РФ і ствол на поясі.Це добре, що в даній ситуації відреагували небайдужі громадяни, але скільки таких от "вєтєранів" і іншої шобли проходить повз очі суспільства?Питання риторичне. Але впевнений, нам ще не раз доведеться його собі задавати.Репост публікації усіляко вітається.А я поки піду, розіпну чергового младєнца і зап'ю русской кровушкой на славу хунти.Приємної русофобіїСтерненко СергійУкраїна понад усе!
Олександр
Так виглядає, що черговий уряд разом із своїми черговими міністрами і реформами, черговий раз обісрався...
Хоча вони нам переконливо вповідають, що то не так,.. що то не то, що ми собі думаємо...
А що це, з їхнього боку, така тактична дефекація...
Хоча вони нам переконливо вповідають, що то не так,.. що то не то, що ми собі думаємо...
А що це, з їхнього боку, така тактична дефекація...
Україна понад усе!
Олександр
Певец Иван Дорн назвал украинцев младшими братьями, россиян – старшими,
войну – ссорой, открестился от помощи АТО и пообещал скорый мир
между Киевом и Москвой.
Страна изменилась – а украинский шоу-бизнес этого не понял.
войну – ссорой, открестился от помощи АТО и пообещал скорый мир
между Киевом и Москвой.
Страна изменилась – а украинский шоу-бизнес этого не понял.
Чего все так всполошились из-за этого Дорна, это же обычная попса, пусть и звучащая
сегодня как то свежо, но по сути обыкновеннейшая попса.
Завтра его никто уже и не вспомнит.
А если всем так принципиально, накажите его своей "копейкой", он ведь из-за денег прогнулся,
не ходите на его концерты, не заказывайте на радио, не покупайте диски и не ставьте на рингтоны,
и завтра его все забудут.
Вы решаете кем быть этому человеку, звездой или просто никем, в этой стране, а не он.
=========================================================================================================
Ляпнул он конечно глупость.
Ляпнул то, чего не сказал бы в Киеве.
Скорее стоял перед выбором, терять рынок России или нет.
Вся проблема артистов в их публичности, в этом и их ловушка.
Ведь это такой же бизнес, где продуктом выступает их творчество.
Украина торгует с Россией, но на границе экспортерам не задают вопросы,
от которых зависят продажи их продукции на российском рынке.
Интересно, что бы они говорили?
============================================================================================
А це вже офіційно
Україна почала торгувати з Росією активніше при тому,
що пропагуємо зовсім інше?
Статистику не обдуриш
За січень-лютий 2017 року експорт товарів з України зріс більш ніж на 32%, імпорт - на 22%.
Про це повідомляє Державна служба статистики України.
Рівень експорту товарів до країн Європейського Союзу зріс на 16% (до 2,437 мільярдів доларів).
Імпорт товарів з країн ЄС теж виріс - тут на понад 13% (до 2,790 мільярдів доларів).
А ось імпорт товарів з Росії зріс аж на 78,8% (1016 мільярдів доларів).
При цьому зріс і експорт продукції з України в Росію - на 54,4% (до 576,6 мільйонів доларів)
Так,що тому Дорну, чи,як його там,
є з кого брати приклад.
Так виглядає, що черговий уряд разом із своїми черговими міністрами і реформами, черговий раз обісрався...
Хоча вони нам переконливо вповідають, що то не так,.. що то не то, що ми собі думаємо...
А що це, з їхнього боку, така тактична дефекація...
Хоча вони нам переконливо вповідають, що то не так,.. що то не то, що ми собі думаємо...
А що це, з їхнього боку, така тактична дефекація...
Можемо, якщо хочемо!
Я вам тут трішечки зради приніс
За результатами 2016 року кількість збиткових підприємств по країні скоротилася до 26,5%. Якщо в 2015-му році констатували збитки великих і середніх підприємств на рівні понад 236 млрд. грн, то за підсумками минулого року маємо вже «плюс» 75,6 млрд.грн прибутку - Гройсман
https://www.facebook.com/volodymyrgroysman/posts/5301..
«ММК ім. Ілліча» продовжує розширювати ринки збуту продукції. Спеціально для замовника з США вперше виготовили дослідну партію профільних труб. Виготовлені вони з американським стандартом ASTM А500 / А500М зі сталі марки B.
https://www.facebook.com/sdelanoVukraine/posts/486668..
Китайська компанія Huawei співпрацюватиме з Інститутом термоелектрики НАНУ у Чернівцях. «Компанія має на меті впроваджувати довгострокові дослідження і співпрацювати з українськими науковцями, це сприятиме розвитку обох країн». Компанія Huawei – один зі світових лідерів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Кожен третій дзвінок у світі здійснюється за допомогою телекомунікаційного обладнання цієї компанії.
https://www.ukrinform.ua/…/2212065-na-bukovini-rozroblatimu…
У Золотоноші (Черкаська область) планують побудувати теплоелектростанцію, яка працюватиме на соломі, трісках та відходах зернових. «Станція загальною потужністю 12 МВт використовуватиме тріски, солому, відходи зернових і зможе забезпечувати електроенергією, яка скидатиметься у загальну енергосистему України, не тільки Золотоношу, а й усе Лівобережжя, - розповідає інвестор. – БіоТЕС буде введена в експлуатацію у дві черги - згідно з попередніми підрахунками, один блок потужністю 6МВт дозволить виробляти 48 млн кВт-год у рік».
http://ecotown.com.ua/…/U-Zolotonoshi-planuyut-pobuduvaty-…/
Оприлюднена сотня найбільших компаній України зі сплати податків за 2016 рік. Минулого року із загального приросту надходжень до державного бюджету значну частку було забезпечено саме підприємствами ТОП – 100, загальна сума відрахувань за якими становила 231,7 млрд.грн., що на 32% (74 млрд. грн.) більше порівняно з 2015 роком.
http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/293318.html
Крупнейшее китайское госпредприятие интересуется концессией в порту Черноморск. Делегация китайской компании Sinohydro corporation посетила ГП МТП Черноморск с целью изучения возможных вариантов сотрудничества. На переговорах между региональным руководителем Sinohydro в Европе и на Кавказе и директором морского торгового порта Черноморск речь шла об аренде, концессии или совместной деятельности
http://cfts.org.ua/…/krupneyshee_kitayskoe_gospredpriyatie_…
У Хмельницькій області компанія "AdamPolSoja" ініціювала будівництво заводу з глибокої переробки сої, який має стати найсучаснішим в Європі. На першому етапі завод перероблятиме негенномодифіковану сою на шрот, соєве масло, ліцетин та "білу пелюстку (різновид харчового соєвого шроту). У подальшому планується виробництво соєвих концентратів та ізолятів, які наразі в Україні не виробляються.
https://www.ukrinform.ua/…/2211150-adampolsoja-zbudue-v-ukr…
В 2016/17 МР в Україні з площі 1,9 млн га було зібрано 4,3 млн т сої, що є рекордним показником за роки незалежності. Середня урожайність склала 23,1 ц/га та є найвищою за останні 27 років. За прогнозами USDA, в поточному 2016/17 сезоні Україна вийшла на 8 позицію в рейтингу світових виробників сої, а серед найбільших експортерів сої Україна є сьомою з часткою в світовому обсязі торгівлі близько 2%
http://agroportal.ua/…/ukraina-vosmaya-v-mire-po-proizvods…/
В первом квартале 2017 года в Украине первую регистрацию прошли 620 электромобилей, это более чем в два раза превышает показатель аналогичного периода прошлого года, когда зарегистрировали 294 электромобиля.
http://cfts.org.ua/…/tempy_registratsii_elektromobiley_v_uk…
Сім операторів заявили про зацікавленість в ліцензії 4G. Серед них Київстар, Lifecell і МТС Україна. Крім великої трійки, це Giraffe, Інтертелеком разом з ПІВ і Датагруп. Сукупна стартова ціна ліцензій на 4G на аукціоні становить майже 7 млрд грн
http://uprom.info/…/7-kompaniy-pretenduyut-na-ukrayinski-li…
Презентовано дослідження річної діяльності Мінагрополітики. В ній наведені дані за вісьмома напрямках роботи Мінагрополітики: державна підтримка аграріїв, експорт, в цьому ключі, надаються дані співпраці з Євросоюзом, розвиток органічної продукції, законодавча діяльність та інші.
https://agropolit.com/infographics/view/26
За результатами 2016 року кількість збиткових підприємств по країні скоротилася до 26,5%. Якщо в 2015-му році констатували збитки великих і середніх підприємств на рівні понад 236 млрд. грн, то за підсумками минулого року маємо вже «плюс» 75,6 млрд.грн прибутку - Гройсман
https://www.facebook.com/volodymyrgroysman/posts/5301..
«ММК ім. Ілліча» продовжує розширювати ринки збуту продукції. Спеціально для замовника з США вперше виготовили дослідну партію профільних труб. Виготовлені вони з американським стандартом ASTM А500 / А500М зі сталі марки B.
https://www.facebook.com/sdelanoVukraine/posts/486668..
Китайська компанія Huawei співпрацюватиме з Інститутом термоелектрики НАНУ у Чернівцях. «Компанія має на меті впроваджувати довгострокові дослідження і співпрацювати з українськими науковцями, це сприятиме розвитку обох країн». Компанія Huawei – один зі світових лідерів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Кожен третій дзвінок у світі здійснюється за допомогою телекомунікаційного обладнання цієї компанії.
https://www.ukrinform.ua/…/2212065-na-bukovini-rozroblatimu…
У Золотоноші (Черкаська область) планують побудувати теплоелектростанцію, яка працюватиме на соломі, трісках та відходах зернових. «Станція загальною потужністю 12 МВт використовуватиме тріски, солому, відходи зернових і зможе забезпечувати електроенергією, яка скидатиметься у загальну енергосистему України, не тільки Золотоношу, а й усе Лівобережжя, - розповідає інвестор. – БіоТЕС буде введена в експлуатацію у дві черги - згідно з попередніми підрахунками, один блок потужністю 6МВт дозволить виробляти 48 млн кВт-год у рік».
http://ecotown.com.ua/…/U-Zolotonoshi-planuyut-pobuduvaty-…/
Оприлюднена сотня найбільших компаній України зі сплати податків за 2016 рік. Минулого року із загального приросту надходжень до державного бюджету значну частку було забезпечено саме підприємствами ТОП – 100, загальна сума відрахувань за якими становила 231,7 млрд.грн., що на 32% (74 млрд. грн.) більше порівняно з 2015 роком.
http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/293318.html
Крупнейшее китайское госпредприятие интересуется концессией в порту Черноморск. Делегация китайской компании Sinohydro corporation посетила ГП МТП Черноморск с целью изучения возможных вариантов сотрудничества. На переговорах между региональным руководителем Sinohydro в Европе и на Кавказе и директором морского торгового порта Черноморск речь шла об аренде, концессии или совместной деятельности
http://cfts.org.ua/…/krupneyshee_kitayskoe_gospredpriyatie_…
У Хмельницькій області компанія "AdamPolSoja" ініціювала будівництво заводу з глибокої переробки сої, який має стати найсучаснішим в Європі. На першому етапі завод перероблятиме негенномодифіковану сою на шрот, соєве масло, ліцетин та "білу пелюстку (різновид харчового соєвого шроту). У подальшому планується виробництво соєвих концентратів та ізолятів, які наразі в Україні не виробляються.
https://www.ukrinform.ua/…/2211150-adampolsoja-zbudue-v-ukr…
В 2016/17 МР в Україні з площі 1,9 млн га було зібрано 4,3 млн т сої, що є рекордним показником за роки незалежності. Середня урожайність склала 23,1 ц/га та є найвищою за останні 27 років. За прогнозами USDA, в поточному 2016/17 сезоні Україна вийшла на 8 позицію в рейтингу світових виробників сої, а серед найбільших експортерів сої Україна є сьомою з часткою в світовому обсязі торгівлі близько 2%
http://agroportal.ua/…/ukraina-vosmaya-v-mire-po-proizvods…/
В первом квартале 2017 года в Украине первую регистрацию прошли 620 электромобилей, это более чем в два раза превышает показатель аналогичного периода прошлого года, когда зарегистрировали 294 электромобиля.
http://cfts.org.ua/…/tempy_registratsii_elektromobiley_v_uk…
Сім операторів заявили про зацікавленість в ліцензії 4G. Серед них Київстар, Lifecell і МТС Україна. Крім великої трійки, це Giraffe, Інтертелеком разом з ПІВ і Датагруп. Сукупна стартова ціна ліцензій на 4G на аукціоні становить майже 7 млрд грн
http://uprom.info/…/7-kompaniy-pretenduyut-na-ukrayinski-li…
Презентовано дослідження річної діяльності Мінагрополітики. В ній наведені дані за вісьмома напрямках роботи Мінагрополітики: державна підтримка аграріїв, експорт, в цьому ключі, надаються дані співпраці з Євросоюзом, розвиток органічної продукції, законодавча діяльність та інші.
https://agropolit.com/infographics/view/26
Так виглядає...
був би то якийсь заляканець кадирівський, чи генічеський праценезалежний,
але ж Вам, патріоту перепощувати пуйловське лайно - не до лиця!!!
Україна понад усе!
Олександр
Сергій Костинський: Про Карфаген та його зруйнування.
Небезпека російських ліберальних проектів в Україні
Після довготривалих і не дуже приємних роздумів, вирішив для себе, що в жодному разі не буду підтримувати, навіть морально, російські проекти в Україні - проекти російських "опозиціонерів", "лібералів", "біженців" тощо. Чому?
Перше. Будь-які громадські проекти росіян "в екзилі" прямо чи опосередковано входять в орбіти політичних лідерів, які позиціонують себе в якості альтернативи Путіну.
На мій погляд, який, звичайно, може бути помилковим, суттєва риса цих лідерів, наприклад, Навального та Ходорковського, полягає в тому, що вони є реалістами, які розуміють для себе, що отримати владу в цій країні можливо лише в одному випадку - якщо хтось з них стане легальним наступником Путіна.
Вони, гадаю, очікують, що з часом складеться такий рівень політичної напруженості в Росії та кризи у відносинах із Заходом, коли Путін буде вимушений гасити її неформатними кадровими рішеннями.
Що він буде змушений поступитися владою на користь неформатних "опозиційних" лідерів, які гарантують йому перезавантеження відносин з США, укладання нового соціального договору з російським суспільством, збереження статус-кво щодо посилення впливу Росії в регіоні та територіальних надбань, й, звичайно, особисту недоторканість.
І Навальний, і Ходорковський, не очікуючи на запрошення до перемовин, вже публічно надали йому всі необхідні гарантії. І ці гарантії - не тільки для Путіна, але й для російського суспільства, квінтесенцією якого Путін і є.
Для нас це означає лише одне - наступники Путіна, в разі реалізації подібного чи будь-якого іншого сценарія, будуть ініціювати вихід Росії з Донбасу, але точно не повернуть нам Крим.
Що "нова Росія" намагатиметься і надалі затягувати нас назад, в свою орбіту, але вже шляхом м'якого впливу. Що відозмінена концепція "русского мира" буде й в майбутньому застосовуватися до нашої країни напряму і через європейських партнерів. Що ця країна і надалі буде намагатися залишити за собою домінантну позицію в регіоні за рахунок сусідів.
Оскільки саме в цьому і полягає довгостроковий запит російського суспільства, який так влучно вхопив свого часу Путін та його оточення.
Тобто, будь-яка громадськість, яка орієнтована на внутрішньополітичні процеси в Росії, вже, по своїй суті, працює проти України.
З часом, після досягнення своєї мети там, в Росії, "консерви" стануть інструментами російського впливу тут, в Україні.
На жаль, вони стануть "якорями", якими нова влада Росії буде підтягувати нас до себе, толерувати та змушувати йти на компроміси, в тому числі - моральні.
Друге. Деякі іноземні стейкхолдери України живуть та працюють в хибному дискурсі - дискурсі, який має назву "русский мир".
В ньому Росія відіграє роль та сприймається як регіональний лідер, суб'єкт регіональних політичних процесів, а Україна є об'єктом російського впливу.
Можу помилятися, але доволі часто, спілкуючись з іноземними чиновниками, експертами, помічаю, що вони та їхні дії в Україні опосередковано сфокусовані на внутрішніх питаннях Росії.
Тобто, ми до сих пір сприймаємося лише як інструмент, майданчик впливу на російські внутрішньополітичні та громадські процеси. І наша суб'єктність в цій системі, в довгостроковому періоді, зводиться до мінімуму.
Потім, коли цей вплив на Росію завершиться перемогою сил, альтернативних путінській системі, деякі наші союзники об'єктивно почнуть відігравати роль стейкхолдерів саме Росії.
Вони стануть тією зовнішньою силою, яка також буде змушувати нас обнулити стосунки з "новою Росією", піти їй на поступки, знову почати сприймати себе в якості "молодшого брата".
Це - хибна історія.
І наше завдання полягає в тому, щоб поступово вводити наших партнерів в новий конструктивний дискурс, в якому є лише два суб'єкти: "Західний світ" та "Україна". І жодної Росії в якості третьої сторони конструктивної взаємодії.
Один із найбільш простих кроків, які можемо в цьому напрямку робити ми, - не легітимізувати проекти російських громадян в Україні, що підтримуються нашими союзниками, але які зосереджені на російському порядку денному.
Треба розуміти, що росіянам потрібна Росія, а нам - ні. В нас є Україна, і ми маємо власні амбіції в східно-європейському регіоні.
Третє. Наближається час, коли частина російського суспільства, через економічний та політичний колапс в РФ, буде змушена шукати притулку саме в Україні. Чому в Україні?
Через значне розповсюдження російської мови (не треба вчити національну мову), умовну культурну близькість, сприйняття України як частини Росії...
І це з часом створить для нас серйозні виклики.
Одним із таких викликів стане те, що буде створено ризики для збереження та відтворення української етнічної ідентичності, української мови, проукраїнського проєвропейського дискурсу.
Біженці стануть сильною частиною впливу російської ментальності, російської політичної культури на процеси в нашій країні. Згодом вони також стануть впливовим електоральним чинником.
Чому так? Тому що росіяни дуже сильно відмінні від нас. І, що важливо, вони абсолютно цього не розуміють.
На жаль, вони до сих пір вважають нас частиною себе, частиною свого культурного ареалу. І в їхній ментальності, які і сотні років тому, домінують месійність, ескпансіонізм та віра в ефективність агресивних екстенсивних методів освоєння реальності. Також в них є великі проблеми щодо культурної адаптації в нових умовах.
Тому задаю собі питання: чи є сенс допомагати створювати в Україні новий "бруклін"? Середовище, яке орієнтовано на Росію, а не Україну?
Середовище, яке в майбутньому не буде, або не зможе інтегруватися в українське суспільство на умовах українського суспільства?
Яке не буде лояльним до української держави та державності взагалі? Яке не буде лояльним до українського внутрішньополітичного курсу та українських зовнішньополітичних амбіцій?
Єдиний висновок, який спадає на думку, полягає в тому, що росіяни повинні відкривати себе в якості українців. Що вони мають відкривати для себе Україну, перероджуватись у якості неофітів української європейської ідеї.
І ми в жодному разі не маємо надавати їм інструментів для того, щоб будувати тут, на нашій території, альтернативну Росію.
Небезпека російських ліберальних проектів в Україні
Після довготривалих і не дуже приємних роздумів, вирішив для себе, що в жодному разі не буду підтримувати, навіть морально, російські проекти в Україні - проекти російських "опозиціонерів", "лібералів", "біженців" тощо. Чому?
Перше. Будь-які громадські проекти росіян "в екзилі" прямо чи опосередковано входять в орбіти політичних лідерів, які позиціонують себе в якості альтернативи Путіну.
На мій погляд, який, звичайно, може бути помилковим, суттєва риса цих лідерів, наприклад, Навального та Ходорковського, полягає в тому, що вони є реалістами, які розуміють для себе, що отримати владу в цій країні можливо лише в одному випадку - якщо хтось з них стане легальним наступником Путіна.
Вони, гадаю, очікують, що з часом складеться такий рівень політичної напруженості в Росії та кризи у відносинах із Заходом, коли Путін буде вимушений гасити її неформатними кадровими рішеннями.
Що він буде змушений поступитися владою на користь неформатних "опозиційних" лідерів, які гарантують йому перезавантеження відносин з США, укладання нового соціального договору з російським суспільством, збереження статус-кво щодо посилення впливу Росії в регіоні та територіальних надбань, й, звичайно, особисту недоторканість.
І Навальний, і Ходорковський, не очікуючи на запрошення до перемовин, вже публічно надали йому всі необхідні гарантії. І ці гарантії - не тільки для Путіна, але й для російського суспільства, квінтесенцією якого Путін і є.
Для нас це означає лише одне - наступники Путіна, в разі реалізації подібного чи будь-якого іншого сценарія, будуть ініціювати вихід Росії з Донбасу, але точно не повернуть нам Крим.
Що "нова Росія" намагатиметься і надалі затягувати нас назад, в свою орбіту, але вже шляхом м'якого впливу. Що відозмінена концепція "русского мира" буде й в майбутньому застосовуватися до нашої країни напряму і через європейських партнерів. Що ця країна і надалі буде намагатися залишити за собою домінантну позицію в регіоні за рахунок сусідів.
Оскільки саме в цьому і полягає довгостроковий запит російського суспільства, який так влучно вхопив свого часу Путін та його оточення.
Тобто, будь-яка громадськість, яка орієнтована на внутрішньополітичні процеси в Росії, вже, по своїй суті, працює проти України.
З часом, після досягнення своєї мети там, в Росії, "консерви" стануть інструментами російського впливу тут, в Україні.
На жаль, вони стануть "якорями", якими нова влада Росії буде підтягувати нас до себе, толерувати та змушувати йти на компроміси, в тому числі - моральні.
Друге. Деякі іноземні стейкхолдери України живуть та працюють в хибному дискурсі - дискурсі, який має назву "русский мир".
В ньому Росія відіграє роль та сприймається як регіональний лідер, суб'єкт регіональних політичних процесів, а Україна є об'єктом російського впливу.
Можу помилятися, але доволі часто, спілкуючись з іноземними чиновниками, експертами, помічаю, що вони та їхні дії в Україні опосередковано сфокусовані на внутрішніх питаннях Росії.
Тобто, ми до сих пір сприймаємося лише як інструмент, майданчик впливу на російські внутрішньополітичні та громадські процеси. І наша суб'єктність в цій системі, в довгостроковому періоді, зводиться до мінімуму.
Потім, коли цей вплив на Росію завершиться перемогою сил, альтернативних путінській системі, деякі наші союзники об'єктивно почнуть відігравати роль стейкхолдерів саме Росії.
Вони стануть тією зовнішньою силою, яка також буде змушувати нас обнулити стосунки з "новою Росією", піти їй на поступки, знову почати сприймати себе в якості "молодшого брата".
Це - хибна історія.
І наше завдання полягає в тому, щоб поступово вводити наших партнерів в новий конструктивний дискурс, в якому є лише два суб'єкти: "Західний світ" та "Україна". І жодної Росії в якості третьої сторони конструктивної взаємодії.
Один із найбільш простих кроків, які можемо в цьому напрямку робити ми, - не легітимізувати проекти російських громадян в Україні, що підтримуються нашими союзниками, але які зосереджені на російському порядку денному.
Треба розуміти, що росіянам потрібна Росія, а нам - ні. В нас є Україна, і ми маємо власні амбіції в східно-європейському регіоні.
Третє. Наближається час, коли частина російського суспільства, через економічний та політичний колапс в РФ, буде змушена шукати притулку саме в Україні. Чому в Україні?
Через значне розповсюдження російської мови (не треба вчити національну мову), умовну культурну близькість, сприйняття України як частини Росії...
І це з часом створить для нас серйозні виклики.
Одним із таких викликів стане те, що буде створено ризики для збереження та відтворення української етнічної ідентичності, української мови, проукраїнського проєвропейського дискурсу.
Біженці стануть сильною частиною впливу російської ментальності, російської політичної культури на процеси в нашій країні. Згодом вони також стануть впливовим електоральним чинником.
Чому так? Тому що росіяни дуже сильно відмінні від нас. І, що важливо, вони абсолютно цього не розуміють.
На жаль, вони до сих пір вважають нас частиною себе, частиною свого культурного ареалу. І в їхній ментальності, які і сотні років тому, домінують месійність, ескпансіонізм та віра в ефективність агресивних екстенсивних методів освоєння реальності. Також в них є великі проблеми щодо культурної адаптації в нових умовах.
Тому задаю собі питання: чи є сенс допомагати створювати в Україні новий "бруклін"? Середовище, яке орієнтовано на Росію, а не Україну?
Середовище, яке в майбутньому не буде, або не зможе інтегруватися в українське суспільство на умовах українського суспільства?
Яке не буде лояльним до української держави та державності взагалі? Яке не буде лояльним до українського внутрішньополітичного курсу та українських зовнішньополітичних амбіцій?
Єдиний висновок, який спадає на думку, полягає в тому, що росіяни повинні відкривати себе в якості українців. Що вони мають відкривати для себе Україну, перероджуватись у якості неофітів української європейської ідеї.
І ми в жодному разі не маємо надавати їм інструментів для того, щоб будувати тут, на нашій території, альтернативну Росію.
Так виглядає...
був би то якийсь заляканець кадирівський, чи генічеський праценезалежний,
але ж Вам, патріоту перепощувати пуйловське лайно - не до лиця!!!
був би то якийсь заляканець кадирівський, чи генічеський праценезалежний,
але ж Вам, патріоту перепощувати пуйловське лайно - не до лиця!!!
...на жаль... але так!!!
Україна понад усе!
Олександр
Це у країні-агресорі таке... так хто гас краде???
Україна понад усе!
Олександр
І знову кремльовський фейк... не хорошо... дядьйо Серьожа,
був би то якийсь заляканець кадирівський, чи генічеський праценезалежний,
але ж Вам, патріоту перепощувати пуйловське лайно - не до лиця!!!
був би то якийсь заляканець кадирівський, чи генічеський праценезалежний,
але ж Вам, патріоту перепощувати пуйловське лайно - не до лиця!!!
...на жаль... але так!!!
А хто куди "уехал"? )))
Українців тільки в 30 роках минулого сторіччя
кремльовський хромець замордував більш 10 мільонів...
Українців тільки в 30 роках минулого сторіччя
кремльовський хромець замордував більш 10 мільонів...
Україна понад усе!
Олександр
В цьому році виповнюється 80-а річниця трагічного для українського, та й не тільки українського народу події. Саме в період з 1937 по 1938 в Соловецьких таборах було розстріляно близько трьох тисяч осіб, серед яких цвіт української інтелігенції: історики, поети, артисти, інженери - люди розумової праці і служителі культу. За іронією долі саме тоді в Соловках були також розстріляні і ті, хто брав безпосередню участь в організації цієї Фабрики смерті, в порівнянні з якою навіть «Освенцим» виглядає всього лише «підробкою».
Журналісти розділу «Новини України» видання для трейдерів та інвесторів «Біржовий лідер» вирішили нагадати нашим читачам про ті трагічні події, адже «той, хто забуває свою історію, приречений на її повторення».
Отже, саме з Соловецькими таборами пов'язано саме народження табірної системи в Радянському Союзі. 13 жовтня 1923 року, постановою Раднаркому СРСР був створений Соловецький табір особливого призначення (СЛОН) з двома пересильно-розподільними пунктами в Кемі і Архангельську. А 16 роками пізніше, 2 листопада 1939 року наказом НКВС № 001335 Соловецька в'язниця особливого призначення (СТОН) була ліквідована. Напередодні Другої світової війни радянський уряд вирішив розмістити на місці в'язниці військову базу.
Соловецькі табори, за висловом одного із сучасників, були «країною мук і відчаю». Більшість з тих, хто туди потрапляв - були приречені на загибель. Жителі цієї особливої країни в системі ГУЛАГ працювали на лісозаготівлях, укладали залізницю, будували всесвітньо відомий Біломорсько-Балтійський канал, який, забравши життя близько 100 тисяч зека, в кінцевому підсумку виявився «завузькі» для Сталіна.
Напевно, не було в Радянському Союзі такої національності, такої соціальної категорії, представники якої не побували б на Соловках. З гіркою іронією відзначали укладені Соловецького табору справжнє єднання всіх трудящих - робітників, селян, інтелігенції і, звичайно ж, релігійних діячів. За відомостями чекістів, тільки за період з 1931 по 1932 було заарештовано близько 20 000 священиків, багато з яких закінчили свій шлях на Соловках.
Українці на Соловках.
Цікаво, що першим українським ув'язненим на Соловках був останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський, засланий в Соловецький монастир за указом Катерини Другої. Останній отаман пробув в ув'язненні 34 роки, після чого відмовився залишати острів і помер тут у віці 112 років. Втім, жертви комуністичних таборів вже не могли розраховувати на таке довголіття.
Учасники всіх соловецьких етапів - спочатку діячі УНР, бійці і отамани повстанських загонів, потім незадоволені рабським становищем робітники і селяни, служителі церкви, потім так звані «фахівці» - представники дореволюційної інтелігенції, названі «шкідниками» і «націоналістами», і нарешті ті, хто ще вчора був надійним оплотом нової влади, компартійні та державні діячі, а також члени Комуністичної партії Західної України, письменники, вчені, служителі мистецтва. Перед закриттям табору багатьох українських в'язнів вивезли етапом в невідомому напрямку. Сліди їх вдалося виявити лише в 1995 році.
Сандармох.
Скільки болю, страждань і смертей довелося побачити карельському урочищу Сандармох. Тут, на площі в 10 гектарів в 30-х роках минулого століття НКВД розстріляло і поховані в братських могилах понад 9500 осіб 60 національностей і 11 релігійних конфесій. В основному це були спецпоселенці і в'язні з Біломорканалу і Соловецького табору, а також жителі навколишніх сіл. Всього на цій території виявлено і підтверджено 236 розстрільних ям.
Відомо, що восени 1937 року соловецький етап був вивезений з островів, проте слід його вважався загубленим. Один з учасників тих подій, колишній в'язень С. Підгайний, в книзі «Українська інтелігенція на Соловках», виданої в 1947 році допускає, що в'язнів відправили на схід, де планувалося будівництво нових лісозаготівельні таборів, і пропонує шукати сліди етапу в районі Ухти.
Однак в 1995 році в архівах регіонального управління ФСБ в Архангельську були виявлені оригінальні документи, зокрема розстрільні списки. Також були встановлені і прізвища вбивць, які виробляли розстріли.
Розстріли «соловчан» відбувалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1938 року. Всього на місце було доставлено 1116 ув'язнених, проте п'ять розстрілів зробити не вдалося - один в'язень помер, а чотирьох було етаповано в інші місця.
У ті страшні роки були позбавлені життя українські журналісти Василь Атаманюк-Яблуненко, Марко Вороний; професори Олександр Бадан-Яворенко, Петро Дятлов, Володимир Чехівський; священик Михайло Вольф, історики Сергій Грушевський, Валер'ян Підмогильний, Микола Зеров. Ці прізвища - лише невелика частина від загальної кількості убитих. Кожен з них - важка втрата для українського народу. Окремо слід згадати, що в Сандармоху були розстріляні українські генії - Микола Куліш, Олесь Курбас, Степан Руданський.
Ті, хто ретельно планував і проводив терор проти свого народу, напевно розраховували, що ніхто і ніколи не дізнається про ті трагічні події. Адже недарма пізніше були заарештовані і ті, хто доклав руку до знищення тисяч людей. Так, був заарештований і розстріляний капітан НКВС Матвєєв, особисто проводив розстріли в урочищі Самордох. Побоюючись арешту, застрелився і його асистент Полікарпов. Однак все-таки історія відкрила нам таємницю зникнення соловецького ешелону. А що з нею робити - вирішувати вже нам самим.
Журналісти розділу «Новини України» видання для трейдерів та інвесторів «Біржовий лідер» вирішили нагадати нашим читачам про ті трагічні події, адже «той, хто забуває свою історію, приречений на її повторення».
Отже, саме з Соловецькими таборами пов'язано саме народження табірної системи в Радянському Союзі. 13 жовтня 1923 року, постановою Раднаркому СРСР був створений Соловецький табір особливого призначення (СЛОН) з двома пересильно-розподільними пунктами в Кемі і Архангельську. А 16 роками пізніше, 2 листопада 1939 року наказом НКВС № 001335 Соловецька в'язниця особливого призначення (СТОН) була ліквідована. Напередодні Другої світової війни радянський уряд вирішив розмістити на місці в'язниці військову базу.
Соловецькі табори, за висловом одного із сучасників, були «країною мук і відчаю». Більшість з тих, хто туди потрапляв - були приречені на загибель. Жителі цієї особливої країни в системі ГУЛАГ працювали на лісозаготівлях, укладали залізницю, будували всесвітньо відомий Біломорсько-Балтійський канал, який, забравши життя близько 100 тисяч зека, в кінцевому підсумку виявився «завузькі» для Сталіна.
Напевно, не було в Радянському Союзі такої національності, такої соціальної категорії, представники якої не побували б на Соловках. З гіркою іронією відзначали укладені Соловецького табору справжнє єднання всіх трудящих - робітників, селян, інтелігенції і, звичайно ж, релігійних діячів. За відомостями чекістів, тільки за період з 1931 по 1932 було заарештовано близько 20 000 священиків, багато з яких закінчили свій шлях на Соловках.
Українці на Соловках.
Цікаво, що першим українським ув'язненим на Соловках був останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський, засланий в Соловецький монастир за указом Катерини Другої. Останній отаман пробув в ув'язненні 34 роки, після чого відмовився залишати острів і помер тут у віці 112 років. Втім, жертви комуністичних таборів вже не могли розраховувати на таке довголіття.
Учасники всіх соловецьких етапів - спочатку діячі УНР, бійці і отамани повстанських загонів, потім незадоволені рабським становищем робітники і селяни, служителі церкви, потім так звані «фахівці» - представники дореволюційної інтелігенції, названі «шкідниками» і «націоналістами», і нарешті ті, хто ще вчора був надійним оплотом нової влади, компартійні та державні діячі, а також члени Комуністичної партії Західної України, письменники, вчені, служителі мистецтва. Перед закриттям табору багатьох українських в'язнів вивезли етапом в невідомому напрямку. Сліди їх вдалося виявити лише в 1995 році.
Сандармох.
Скільки болю, страждань і смертей довелося побачити карельському урочищу Сандармох. Тут, на площі в 10 гектарів в 30-х роках минулого століття НКВД розстріляло і поховані в братських могилах понад 9500 осіб 60 національностей і 11 релігійних конфесій. В основному це були спецпоселенці і в'язні з Біломорканалу і Соловецького табору, а також жителі навколишніх сіл. Всього на цій території виявлено і підтверджено 236 розстрільних ям.
Відомо, що восени 1937 року соловецький етап був вивезений з островів, проте слід його вважався загубленим. Один з учасників тих подій, колишній в'язень С. Підгайний, в книзі «Українська інтелігенція на Соловках», виданої в 1947 році допускає, що в'язнів відправили на схід, де планувалося будівництво нових лісозаготівельні таборів, і пропонує шукати сліди етапу в районі Ухти.
Однак в 1995 році в архівах регіонального управління ФСБ в Архангельську були виявлені оригінальні документи, зокрема розстрільні списки. Також були встановлені і прізвища вбивць, які виробляли розстріли.
Розстріли «соловчан» відбувалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1938 року. Всього на місце було доставлено 1116 ув'язнених, проте п'ять розстрілів зробити не вдалося - один в'язень помер, а чотирьох було етаповано в інші місця.
У ті страшні роки були позбавлені життя українські журналісти Василь Атаманюк-Яблуненко, Марко Вороний; професори Олександр Бадан-Яворенко, Петро Дятлов, Володимир Чехівський; священик Михайло Вольф, історики Сергій Грушевський, Валер'ян Підмогильний, Микола Зеров. Ці прізвища - лише невелика частина від загальної кількості убитих. Кожен з них - важка втрата для українського народу. Окремо слід згадати, що в Сандармоху були розстріляні українські генії - Микола Куліш, Олесь Курбас, Степан Руданський.
Ті, хто ретельно планував і проводив терор проти свого народу, напевно розраховували, що ніхто і ніколи не дізнається про ті трагічні події. Адже недарма пізніше були заарештовані і ті, хто доклав руку до знищення тисяч людей. Так, був заарештований і розстріляний капітан НКВС Матвєєв, особисто проводив розстріли в урочищі Самордох. Побоюючись арешту, застрелився і його асистент Полікарпов. Однак все-таки історія відкрила нам таємницю зникнення соловецького ешелону. А що з нею робити - вирішувати вже нам самим.
Україна понад усе!
Олександр
Авторизуйтесь для возможности отправлять сообщения
Новые темы
Похожие темы